Вступ і королівський марш лева
два фортепіано відкривають сюїту фанфарами, а важкі хроматичні пасажі ніби відтворюють кроки й гарчання лева, що гордо входить на сцену.
Кури та півні
кларнет, струнні та фортепіано створюють картину курника: настирливе «квоктання» повторюваних нот переплітається з характерним «кукуріканням». Сен-Санс дотепно цитує Рамо, перетворюючи курник на маленьку музичну комедію.
Антилопи або швидкі тварини
миттєві пробіги по клавіатурі створюють ефект блискавичного бігу — ніби антилопи зриваються з місця і зникають у далечині.
Черепахи
струнні та два фортепіано цитують знаменитий канкан Оффенбаха, але грають його в рази повільніше. Так виникає комічний образ черепах, які «танцюють» у своєму темпі - один з найвідоміших музичних жартів Сен-Санса.
Слон
контрабас і два фортепіано грають легку музику, навмисне перенесену в найнижчий регістр: так танок вальсу звучить важко й масивно бо саме так «танцює» слон.
Кенгуру
короткі, пружні звуки передають ритм стрибків - кенгуру мчать сценою, залишаючи за собою лише музичні сліди.
Акваріум
флейта веде мелодію над мерехтливими глісандо та «бульканням» фортепіано; струнні створюють прозоре водне тло - атмосфера акваріума оживає.
Персонажі з довгими вухами
комічні контрасти у скрипок — від найвищих до найнижчих нот — відтворюють впізнаваний ослячий голос.
Зозуля в глибині лісу
фортепіано малює нерухомий лісовий простір, а кларнет періодично озивається знайомим «ку-ку» зозулі.
Пташник
флейта виконує швидку, прикрашену трелями мелодію, а тремоло струнних створює фон живого метушіння лісу.
Піаністи
гами, етюди й повтори — Сен-Санс жартує над щоденною рутиною піаністів, перетворюючи їх вправи на окремий музичний номер.
Викопні
кларнет, ксилофон, струнні та два фортепіано. Сен-Санс цитує «Танець смерті», дитячі мелодії та Россіні, створюючи іронічну панораму «ожилих» викопних істот.
Лебідь
віолончель співає плавну, ліричну мелодію, що передає рух лебедя по воді; фортепіано малює легкі хвилі навколо. Цей номер став основою знаменитого балетного етюду «Вмираючий лебідь» - хоча у Сен-Санса лебідь живий і прекрасно себе почуває.
Фінал
святкове завершення, де з’являються вже знайомі попередні мелодії сюїти — усі герої Карнавалу ніби виходять на фінальний поклін.